Вісім тез як Україні провести “правильну мобілізацію”

Зараз Україна має можливість «на ходу» вирішити проблему з професійною армією та запуском промисловості.

Не секрет, що проходить мобілізація «туго». Мало того, будь-який адекватний український командир АТО на практиці використовує методику укомплектування різних своїх підрозділів різними категоріями військовослужбовців. Тобто з добровольців (а добровольці є у будь в/ч, а не тільки в «добровольчих батальйонів», яких залишилося всього три в «чистому вигляді») формується основна (фронтова частина); з суміші добровольців (особливо з тих, у кого проблеми зі здоров’ям) і мобілізованих – підрозділ резерву і патрулі; з мобілізованих – тилові служби, мат. забезпечення і т. д.. тобто ті, хто безпосередньо у бойових зіткненнях не беруть участь. У кожному конкретному випадку різне співвідношення, але в цілому картина така. На жаль, у мобілізованих набагато нижче мотивація, ніж у добровольців. Не буду описувати різні всякі випадки (частини яким був свідком особисто), але в цілому ситуація з мотивацією саме така.

При цьому великим кількість добровольців, які зголосилися в воєнкомат просто відмовляють. Крім цього, мобілізацію до зими проводили, в основному, в селах і малих містах. Практично не зачіпаючи великі міста і обласні центри (по зрозумілим, сподіваюся, причин). Це, зрозуміло, не стосується офіцерського складу. Мова йде саме про мобілізацію рядового складу.

Саме зараз можна і потрібно формувати повністю контрактну армію. Тим більше – є з кого. А мобілізацію проводити наступним чином:
1. Добровольці – в залежності від спеціальності і звань – на фронт, фронтові штаби і т. д.
2. Мобілізація ФАХІВЦІВ у частині мат. забезпечення і служби тилу. Причому, фахівців, які особливо не потрібні у ВПК.
3. Мобілізація в інженерно-будівельні частини. Необхідно будувати укріплення, відновлювати бомбосховища так і всю систему ГО. Тут, до речі, великий обсяг роботи для котрі загиналися будівельників.
4. Трудова мобілізація. Мобілізація фахівців для роботи на підприємствах ВПК (часто без відриву від будинку). Про це детальніше трохи нижче.
5. Окремо йде мобілізація медиків (і відновлення військових мед. служб), МНС та інших вузькопрофільних фахівців. Тут, найчастіше, без примусової мобілізації не обійтися. Специфічні навички та освіти.
6. Заодно є відмінна можливість «пролюстрировать» весь склад МВС. Частинами їх відправляти на фронт. Вони – военообязанные. Причому, для цього навіть не треба «відомчих підрозділів», Достатньо їх відрядити в розташування в/ч на певний строк. От і подивимося – скільки реально ментів готові воювати. Відмова – звільнення з вовчим квитком без права працювати в держ. службі, ні в бюджетній сфері.

7. Пропаганда. Те, як висвітлюються події в українському інформаційному полі – це Демотивація до мобілізації та захисту Батьківщини. Основні принципи пропаганди, пов’язаної з мобілізацією:
– війна з российко-фашистською агресією проти України;
– якщо ти не захистиш свій будинок в Донбасі, то весь цей жах (включаючи побиття, тортури, розстріли) – прийдуть в твій дім і твою сім’ю
– одна куплена тобою пляшка пива – це три патрона АКМ, які не долетять до ворога (і різні варіанти на ці теми). І т. д.

Якщо ми буде показувати виключно те, як «героїчно гинуть українські бійці», то в армію ніхто не піде.

8. По відновленню промисловості. На основі ВПК. Зараз, в першу чергу, необхідно «просити» у Заходу не «летальна зброя» (яке нам офіційно не дадуть), ні навіть нелетальну забезпечення. Нам необхідний Ленд-ліз – верстати, обладнання, технології і ряд фахівців для запуску підприємств ВПК. У нас, до речі, досить багато власних українських разаработок, які ми можемо виробляти. Випереджаючі як російські, так і західні аналоги. Або, як мінімум – на рівні. Так що і технологій нам треба не «всеохоплююче». У з’єднанні з трудовою мобілізацією та «тимчасовою націоналізацією підприємств ВПК (аналог – дивись закони Рузвельта, прийняті в 1940-41 рр; коли через небажання власників американських підприємств випускати військову продукцію вони були тимчасово націоналізовані до закінчення війни) ми отримуємо потужний економічний поштовх.

Зрозуміло, що на цьому шляху безліч «підводних каменів», але вони пов’язані в першу чергу з відсталістю нашого управлінського апарату і корупцією. Для цього робимо останній крок – аналог ДКО. Який управляє і ВПК, військовими діями та політичними рішеннями всередині країни і за кордоном. Повноваження ВРУ і КМУ потрібно обмежити. АП взагалі розігнати. Регіональні «ДКО» повинні бути в кожній області.

Ну ось десь так…

Зображення: Петро Андрусечко

Новости- ХВИЛЯ – hvylya.net

Загрузка...
Актуальные комментарии и обсуждения новостей