Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ в умовах ведення гібридної війни


Аналіз чинників, які об’єктивно впливали на кінцевий результат воєнних конфліктів кінця ХХ – початку ХХІ ст. дозволяє стверджувати, що в Першій світовій війні основним чинником досягнення перемоги була вогнева перевага над противником, у Другій світовій війні – перевага в повітрі, нині запорукою успіху стає перевага в інформаційному просторі. Саме на досягнення перемоги у війні з мінімальними втратами спрямована інформаційна боротьба збройних сил провідних країн світу. З’явилися принципово нові концепції ведення війни, бойових дій, що передбачають завоювання інформаційної та морально-психологічної переваги над противником [1].

Крім того, за своїми наслідками вплив інформації на противника можна прирівняти до дії високоточної зброї. У зв’язку з цим своєчасне проведення заходів із нейтралізації її негативного впливу та інформаційної підготовки власного населення та збройних сил стає основною вимогою до підготовки і ведення збройної боротьби в сучасних умовах.

Досвід локальних війн і збройних конфліктів кінця XX — початку XXI століття свідчить, що інформаційно-психологічний вплив і надалі буде спрямовуватись на людський розум, оскільки дає можливість впливати на найслабшу ланку на полі бою — індивідуальне мислення солдата. Зростає роль глобального інформаційного простору, оскільки висвітлення подій наближається до масштабів реального часу, що суттєво впливає на прийняття воєнних і політичних рішень.

Події, що відбулися з початком окупації Криму та агресії Російської Федерації на сході України, в повній мірі підтверджують вказане вище та змушують нас змінити погляди на роль і місце інформаційно-пропагандистського забезпечення в системі підготовки і ведення бойових дій Збройних Сил України.

Практичне виконання завдань інформаційно-пропагандистського забезпечення, які теоретично опрацьовувалися в ході чисельних навчань та тренувань, виявило низку проблемних питань як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Головними серед них виявилися проблеми, пов’язані із застосуванням форм і методів роботи, матеріальним забезпеченням заходів, недосконалістю нормативно-правового забезпечення реалізації завдань інформаційної роботи у особливий період.

Звичайно, що наша непідготовленість на той час до ситуації що склалася в Автономній Республіці Крим, не дала можливості вплинути на перебіг подій, що відбувалися.

Разом з тим, стійкість патріотично налаштованих офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин підтримувалася в тому числі і заходами інформаційно-пропагандистського забезпечення, організації взаємодії з громадськими та релігійними організаціями, забезпеченню військ технічними засобами виховання.

Актуальність статті полягає в тому, що вперше проведено дослідження умов проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення на тактичному рівні під час анексії Кримського півострова та встановлено рівень наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника на морально-психологічний стан особового складу Збройних Сил України.

Мета статті – розкрити роль інформації в сучасній збройній боротьбі та її вплив на морально-психологічний стан особового складу; визначити роль і місце інформаційно-пропагандистського забезпечення у загальній системі морально-психологічного забезпечення військ; провести аналіз нормативно-правової бази з питань організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України; проаналізувати питання організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України в умовах ведення гібридної війни за досвідом виконання завдань 36 окремою бригадою берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України, виявити причини їх низької ефективності та визначити напрямки удосконалення системи інформаційно-пропагандистського забезпечення з урахуванням набутого досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про велику кількість теоретичних напрацювань з питань інформаційної війни та негативного інформаційно-психологічного впливу противника. Можна виділити наукові праці українських та російських науковців (В.Алещенко, В. Баранівський, В.Крисько, А.Манойло, М.Присяжнюк, Г. Почепцов), в яких висвітлено окремі аспекти ведення інформаційних війн та захисту від негативного інформаційного впливу на свої війська. Однак на сьогоднішній день тема інформаційно-пропагандистського забезпечення військ в умовах війн сучасності досліджена вкрай недостатньо та потребує додаткових досліджень.

Сутність інформації та її вплив на морально-психологічний стан особового складу.

В інформаційно-психологічному протиборстві об’єктами впливу є групи людей та окремі особи. Інформаційно-психологічна складова інформаційної боротьби забезпечує цілеспрямоване виробництво і поширення спеціальної інформації, яка безпосередньо впливає (позитивно або негативно) на функціонування і розвиток інформаційно- психологічного середовища противника, його політичної і військової складової, а також на психіку і поведінку особового складу військ і населення країни [2].

Отже, одним з головних засобів ураження противника в сучасній війні стає інформація.

Інформація є основою життя й діяльності людини. Для сприймання інформації природа надала людині органи чуття, за допомогою яких вона орієнтується в навколишньому просторі та складає свої уявлення про світ, в якому існує. Це органи зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Надходження інформації є необхідною умовою існування людини. Дослідженнями доведено, що при її зменшенні людина починає відчувати дискомфорт, а повне «вимкнення» всіх органів чуття дуже швидко, менш ніж за добу, призводить до психічних порушень: у людини виникають галюцинації, нав’язливі ідеї, занепокоєння тощо. Інформація потрібна людині для того, щоб обирати правильні рішення [3].

Механізми отримання і обробки людиною інформації пов’язані з психічними процесами, і перш за все відчуттям і сприйманням.

Відчуття — первинна форма психічного зв’язку організму з середовищем, основне джерело отримання інформації про світ і власне тіло. Вони складають головні канали, якими інформація про явища зовнішнього світу і стан організму доходить до мозку, даючи змогу людині орієнтуватися в навколишньому середовищі і в своєму тілі. Якби таких каналів не було і через органи чуття не надходила інформація до мозку, свідоме життя було б неможливим.

Відчуття — лише елементарна форма відображення окремих властивостей предметів та явищ навколишньої дійсності. Однак людський мозок має справу не з окремими відчуттями, а з цілісними образами предметів та явищ. Виникнення цілісного образу ґрунтується на спільній роботі органів чуття, синтезі окремих відчуттів у складні комплексні системи. Унаслідок такого поєднання ізольовані відчуття перетворюються в цілісне сприймання, що передбачає перехід від відображення окремих властивостей предметів до відображення цілісних предметів і ситуацій.

Сприймання — це відображення інформації про предмети і явища в сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому їх впливові на органи чуття. Сприймання найтісніше пов’язане з перетворенням інформації, що надходить із зовнішнього середовища. При цьому формуються образи, які обробляються психічними процесами — увагою, пам’яттю, мисленням, емоціями. Одержана в активній взаємодії з об’єктом інформація про його властивості (форму, величину та ін.) перетворюється в низку характеристик, з яких у подальшому при впізнаванні знову реконструюються цілісні відображення об’єктів — образи. Завдяки зв’язкам, що утворюються в ході навчання між різними аналізаторами, в образі відображаються такі властивості предметів чи явищ, для яких немає спеціальних аналізаторів, наприклад величина предмета, вага, форма, що свідчить про складну організацію всього психічного процесу отримання і обробки інформації [4].

З вказаного вище можна зробити висновки, що головним об’єктом впливу інформації є психіка людини та її свідомість як вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом.

У найбільш простому розумінні свідомість являє собою простий стан бадьорості, можливість контакту з зовнішнім світом і адекватною реакцією на його події

На думку академіка А. В. Петровського, свідомість містить сукупність знань про світ; здатність до цілеспрямованої діяльності.

Також у спрощеному розумінні свідомість ще розуміється як:
1) розум;
2) ясне розуміння чого-небудь;
3) думка про що-небудь, почуття, відчуття чого-небудь.

З психофізіологічної позиції свідомість розуміють як психофізіологічний механізм контролю і довільної регуляції поведінки й діяльності, основна функція якого полягає в адекватному відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації організму до них. При цьому виконавчими структурами свідомості є ієрархічно організовані мозкові функціональні системи.

Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві.

Виділяють два види свідомості — індивідуальну і суспільну.

Індивідуальна свідомість являє собою процес усвідомлення людиною інформації про оточуючий світ і самої себе. Інформація про оточуючий світ виражена у вигляді зовнішньої чи внутрішньої мови і має властивість абстрагування й узагальнення. Свідомість являє собою не лише просте відображення інформації про оточуючий світ, а й формування і накопичення знань про них, а також вироблення певного ставлення людини до цих явищ.

Суспільна свідомість являє собою систему ідей, тих чи інших традицій, поглядів, що панують у даному суспільстві, у певних умовах суспільного життя.

Насамперед людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм, в яких знаходять своє відображення різноманітні предмети та їх властивості, а також відношення між ними.

Свідомість як внутрішній світ людини має свою структуру. Щоб її розглянути, слід, щонайперше, звернути увагу на таку обставину. Нерідко поняття “свідомість” ототожнюється з поняттям “психіка людини”. Це робиться помилково. Психіка більш складне утворення. Воно включає дві сфери відображення – свідомість та несвідоме. Вважається, що несвідоме – це сукупність психічних явищ, станів і дій, які перебувають поза сферою розуму. До несвідомого належать, в першу чергу, інстинкти – сукупність природжених актів поведінки людини, які створюються внаслідок тривалої еволюції і спрямовані на забезпечення життєвих функцій, самого існування кожної істоти. До структури несвідомого належить також інтуїція та автоматизми, які можуть зароджуватися у сфері свідомості і з часом поринати у сферу несвідомого [5, 6].

На основі аналізу отриманої інформації чи наявних знань(тобто попередньо отриманої, обробленої та накопиченої інформації) людина здійснює свою свідому (розумову) діяльність. Тобто інформація впливає на розум людини і на її поведінку, в тому числі в ході ведення збройної боротьби.

Отже, на функціонуванні психіки військовослужбовця, соціально-психологічних явищ групи військовослужбовців безпосередньо чи опосередковано впливає інформація, яка наповнює свідомість і формує ставлення до світу, людей, колективу, товаришів, до себе, військового обов’язку, а також вчинків і поведінки. Свідомість як частина психіки кожного військовослужбовця, є регулятором її функціонування.

Саме свідомість у вигляді моральних норм, принципів, що склалися під впливом отриманої інформації, внутрішнього сприйняття, етичних категорій добра і зла, обов’язку, честі, совісті, гідності, мужності, героїзму, відображається як сукупність ідей, поглядів, почуттів, які домінують у свідомості військовослужбовця у певний момент і реалізуються у цілісній лінії поведінки чи окремих вчинках, а також надають відповідних рис духовним можливостям людини і колективу в бойових умовах.

Саме тому вплив інформації набуває психологічного змісту в емоціях, почуттях, переживаннях, настроях, настановах, волі.

Проявом суспільної свідомості, що визначає готовність і здатність людей вирішувати суспільно важливі завдання щодо збройного захисту Батьківщини, є морально-психологічний стан особового складу, в основі якого лежить свідоме розуміння необхідності виконання бойових завдань, а також психологічна готовність військовослужбовців до дій у бойових умовах.

Тобто інформація є засобом (фактором) впливу на морально-психологічний стан особового складу.

Під час виконання бойових завдань військовослужбовці піддаються інформаційно-психологічному впливу, що являє собою інформацію як позитивного, так і негативного характеру. Вплив інформації на морально-психологічний стан особового складу можна розподілити на дві категорії за джерелами цієї інформації:
— інформація, що поширюється керівництвом держави та Збройних Сил на свої війська з метою формування морально-психологічного стану, необхідного для виконання бойових завдань, носитиме для нас позитивний характер. Цю категорію інформації можна віднести до одного з видів забезпечення бойових дій своїх військ та включити в загальну систему всебічного забезпечення Збройних Сил;
— інформація, що поширюється противником на наші війська та населення з метою створення негативного відношення до виконання завдань збройної боротьби. Поширення вказаної інформації і буде негативним інформаційно-психологічним впливом противника і носитиме для нас негативний характер.

Сутність, мета та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення

Війна і вирішення завдань забезпечення обороноздатності держави — специфічна сфера людської діяльності, яка вимагає мобілізації і надмірного напруження фізичних та психічних сил як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому держава на всіх історичних етапах розвитку цілеспрямовано впливала на свідомість та психіку окремих військовослужбовців, морально- психологічний стан особового складу власних збройних сил.

У різні історичні періоди цю діяльність визначали як “виховання”, “ідеологічну роботу”, “морально-політичну підготовку”, “партійно-політичну роботу”, “політичну роботу в бойовій обстановці”, “соціально-психологічну роботу”, “виховну роботу” тощо

Поняття “морально-психологічне забезпечення” було запропоновано вченими Воєнно-політичної академії Збройних Сил СРСР у 90-х роках XX ст. З 1995 року термін став офіційним у Збройних Силах України, а з 1999 року — назвою нового виду всебічного забезпечення — морально-психоло-гічного. Сьогодні морально-психологічне забезпечення як вид всебічного забезпечення визначено та нормативно закріплено у ряді керівних документів, які визначають порядок підготовки та застосування військ (сил) Збройних Сил України [7].

Морально-психологічне забезпечення інтегрує всі основні форми та методи організованого впливу на свідомість і психіку особового складу:
— у ході підготовки до застосування військ (сил) — спрямовується на формування морально-бойових (моральних, військово-професійних, психологічних (психофізіологічних) та інших) якостей, які визначають зміст і спрямованість морально-психологічного стану особового складу військ (сил), відображають його готовність і здатність до активних та організованих дій в умовах сучасного бою;
— у ході ведення бойових дій — спрямовується на формування, підтримання та відновлення морально-психологічного стану особового складу військ (сил) на рівні, необхідному для успішного виконання бойових завдань.

Морально-психологічне забезпечення виконує ряд важливих функцій, серед яких слід виділити:
— висвітлення міжнародного і внутрішнього положення держави, покладених на війська (сили) завдань та умов їх виконання використовуючи печать плакатов а1;
— доведення наказів командирів (начальників);
— роз’яснення військовослужбовцям правових актів воєнного часу; доведення до військовослужбовців відомостей про склад сил і засобів інформаційно-психологічного впливу противника, роз’яснення особовому складу форм і методів впливу, основних каналів поширення інформації;
— поширення бойового досвіду, пропаганду героїчних подвигів українських військовослужбовців тощо.

Таким чином, морально-психологічного забезпечення виявляється в управлінні інформаційними потоками та здійсненні інформаційно-пропагандистської діяльності.

Сучасний розвиток інформаційних і комунікативних процесів у суспільстві передбачає розуміння інформаційно-пропагандистської діяльності як спеціально організованого впливу на свідомість, поведінку, почуття і волю людини для досягнення політичних, економічних, воєнних та інших цілей. Зараз, як ніколи, значно поширюються комунікативні технології з елементами маніпулювання громадською думкою — найсуттєвішим фактором виливу на прийняття рішень. Кардинально змінюється характер пропаганди, підвищується її роль у соціальному управлінні. Змінюються підходи до організації і проведення інформаційно-пропагандистської діяльності на підставі зміни парадигми пропаганди.

Інформаційно-пропагандистська діяльність є важливою та невід’ємною складовою морально-психологічного забезпечення військ. У Збройних Силах України ця діяльність отримала назву «інформаційно-пропагандистське забезпечення».

Під інформаційно-пропагандистським забезпеченням слід розуміти певну систему цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу шляхом оперативного впливу інформації на його свідомість з метою адекватного розуміння ним воєнно-політичної та бойової обстановки, завдань, що покладені на війська, та умов їх виконання. Воно повинно бути: безперервним; своєчасним; оперативним; об’єктивним; відповідати тим завданням, які стоять перед військами [8].

В більш конкретному розумінні інформаційно-пропагандистське забезпечення — це комплекс цілеспрямованих заходів інформаційного впливу на свідомість особового складу з метою формування стійкого і керованого морально-психологічного стану, необхідних морально-бойових якостей особового складу військ (сил), адекватного розуміння ним воєнно-політичної, суспільно-політичної та бойової обстановки, завдань військ (сил) та умов їх виконання.

Мета інформаційно-пропагандистського забезпечення полягає у всебічному інформуванні особового складу, у формуванні у військовослужбовців почуття патріотизму, вихованні особистої відповідальності за захист Вітчизни, вірності Конституції України, Військовій присязі, Бойовому Прапору, бойовим традиціям, дисципліно-ваності, сміливості і мужності, готовності до самопожертви в ім’я Батьківщини, створення мотиваційних настроїв у особового складу щодо виконання бойового завдання.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення є:
— виховання у військовослужбовців почуття патріотизму, вірності громадянському обов’язку, особистої відповідальності за захист Батьківщини;
— оперативне роз’яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного конфлікту, бойових дій), висвітлення міжнародного і внутрішнього стану держави, завдань збройного захисту держави;
— збір, аналіз та оцінювання даних про суспільно-політичну обстановку в районі дій і підготовка висновків з неї в інтересах планування бойових дій;
— доведення наказів командирів (начальників), оперативне інформування особового складу про хід бойових дій;
— мобілізація військовослужбовців на безумовне виконання поставлених бойових завдань;
— формування у особового складу впевненості у надійності та ефективності штатного озброєння та бойової техніки, зміцнення віри у перемогу рад противником;
— поширення бойового досвіду, прикладів мужності, пропаганда героїзму, взаємовиручки, товариських взаємовідносин;
— виховання особового складу на національно-історичних та військово- патріотичних традиціях українського народу і його Збройних Сил.

Поряд із заходами інформаційно-пропагандистського забезпечення не менш важливими в ході бойових дій є зв’язки з громадськістю та засобами масової інформації.

Зв’язки з громадськістю — це управління усією сукупністю комунікаційних процесів певної організації (військових частин, з’єднань, ЗС України в цілому) у відносинах з громадськістю для досягнення взаєморозуміння та підтримки.

Основним завданням зв’язків з громадськістю є організація співпраці з представниками місцевої влади, ЗМІ, громадських організацій

Інструментом реалізації завдань зв’язків із громадськістю є засоби масової інформації.

Масова інформація — це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Засоби масової інформації, мас-медіа – це преса (газети, журнали), книги, радіо, телебачення, інтернет-видання, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі тощо. Для усіх цих засобів характерні звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративність виробництва і розповсюдження інформації.

Крім того, інформаційно-пропагандистське забезпечення виконує важливе завдання щодо інформаційного наповнення та забезпечення інших видів діяльності військ – від бойової підготовки до впровадження здорового способу життя. Сфер застосування інформаційного забезпечення у військовій справі безліч.

Наприклад, у військовій практиці одним з основних способів надання психологічної допомоги є комунікативний, що передбачає доведення до військовослужбовців мобілізуючої інформації, їх переконання в необхідності подальшого виконання поставлених завдань.

Крім мобілізації військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань та досягнення їх високої організованості і бойової активності, морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення бою (бойових дій) передбачає прогнозування, профілактику та нейтралізацію негативного інформаційно-психологічного виливу противника; організацію комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців.

Через те, що у ході сучасних війн і збройних конфліктів небезпечним для військ є негативний інформаційно-психологічний вплив противника, виникає необхідність організації та здійснення надійного захисту від нього. Головними способами вирішення поставлених завдань на рівні військових частин є інформаційно-пропагандистське забезпечення. Напрямками захисту особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу є такі: роз’яснення прийомів і техніки ведення противником пропаганди, змісту його інформаційно-психологічних дій для вирішення своїх політичних та військових завдань; роз’яснення сутності, цілей, завдань, тематики, форм і методів інформаційно-психологічного впливу противника, його спрямованості, істинних намірів та інтересів, можливостей технічних засобів психологічних операцій тощо.

Таким чином, інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю охоплюють широке коло питань і спрямовані на мобілізацію особового складу на успішне виконання поставлених бойових завдань.

Ефективність інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю досягається безперервним аналізом, своєчасним прогнозуванням, цілеспрямованим і систематичним доведенням до органів військового управління, особового складу військ (сил) воєнно-політичної та бойової обстановки, суспільно-політичних умов виконання бойового завдання, оперативною пропагандою рішучих, умілих, сміливих дій особового складу, організацією взаємодії з громадськістю та ЗМІ.

Правильно використовуючи й удосконалюючи накопичений вітчизняний і зарубіжний досвід, можна забезпечити високу якість інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю під час підготовки й у ході ведення бойових дій, і цим сприяти успішному виконанню бойових завдань.

Наслідки негативного інформаційно-психологічного впливу противника на морально-психологічний стан особового складу

Наслідки негативного інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад військових частин в умовах гібридної війни можна дослідити на прикладі змін в морально-психологічному стані особового складу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України, який на момент початку гібридної війни проти України перебував в Автономній Республіці Крим.

Як метод дослідження використане порівняння результатів оцінки морально-психологічного стану особового складу до анексії Кримського півострова та після передислокації з тимчасово окупованої території.

Оцінка морально-психологічного стану особового складу проводилась за методикою Ю.А. Московчука [19] до початку анексії півострова у березні, червні та жовтні 2013 року. Результати порівнювались з результатами оцінки морально-психологічного стану особового складу зведеної мінометної батареї ротної тактичної групи військ берегової оборони Військово-Морських Сил, сформованої у квітні 2014 року під час проведення заходів з відновлення боєздатності після передислокації окремої бригади берегової оборони з тимчасово окупованої території.

В результаті дослідження встановлено наступне.

За результатами оцінки морально-психологічного складу особового складу у березні 2013 року, коли в цілому завершилось комплектування підрозділу військовослужбовцями військової служби за контрактом, загальний рiвень морально-психологічного стану становив 76,02, що оцiнюється як оптимальний МПС. При цьому показники факторів, які прямо залежать від якісної організації інформаційно-пропагандистського забезпечення, становили:
— СПО (Соцiально-полiтична обстановка в країні, вiдношення до армiї, рівень довiри вiйськовослужбовцiв до керiвникiв держави i армії) рівнявся 70,0;
— IОС (Задоволеннiсть особового складу iнформацiєю про реальну обстановку в країнi, в Збройних силах, у військовій частині, а в умовах воєнного часу — про дiї противника, його сильнi i слабкi сторони) становив 74,6.

За результатами оцінки морально-психологічного складу особового складу у червні 2013 року, коли завершився базовий період підготовки підрозділу, загальний рiвень морально-психологічного стану становив 77,7, що оцiнюється як оптимальний. Показники за факторами СПО та ІОС становили 77,0 та 82,0 відповідно.

У жовтні 2013 року під час двосторонніх тактичних навчань, тобто в кінці інтенсивного періоду підготовки, морально-психологічний стан особового складу дивізіону оцінювався як оптимальний та мав показник 85,55.

З вказаного вище слідує, що станом на початок 2014 року морально-психологічний стан особового складу дивізіону оцінювався як оптимальний та в повній мірі дозволяв виконувати завдання за призначенням.

У квітні 2014 року по завершенні формування зведеної мінометної батареї ротної тактичної групи військ берегової оборони загальний рiвень морально-психологічного стану особового складу вказаного підрозділу, більшість якого складали військовослужбовці гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, становив 61,4, що оцiнюється як понижений, при цьому показник за фактором СПО становив 55,8, а за фактором ІОС – 67,2.

Отже, результати дослідження свідчать про значне зниження рівня морально-психологічного стану особового складу після передислокації з тимчасово окупованої території внаслідок негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

В кількісному відношенні це виглядатиме так.
За списком станом на 02 березня 2014 року в дивізіоні значилось 44 військовослужбовці:
офіцерів – 9 (з них 1 родом з АР Крим);
прапорщиків – 2 (з них 1 родом з АР Крим);
військовослужбовців служби за контрактом — 33 (з них 15 родом з АР Крим).

З зазначеної кількості військовослужбовців служби за контрактом 7 становили жінки-військовослужбовці, 6 з яких були родом з АР Крим та 5 були дружинами військовослужбовців частини.

За час блокування військової частини за систематичне невиконання умов контракту (за проросійські настрої і відкриті висловлювання щодо недопустимості подальшого опору) був звільнений 1 військовослужбовець служби за контрактом, родом з АР Крим.

В подальшому, 21 березня 2014 року, командуванням військової частини військовослужбовців служби за контрактом, які не бажали перейти на бік окупантів, було звільнено з військової служби за контрактом у зв’язку з невиконанням умов контракту з боку держави. У дивізіоні ця цифра склала 17 військовослужбовців, з них 4 родом з АР Крим.

На службі окупантам виявили бажання залишитись 17 військовослужбовців дивізіону, з них:
офіцерів – 5 (з них 1 родом з АР Крим);
прапорщиків – 2 (з них 1 родом з АР Крим);
військовослужбовців служби за контрактом – 10 (з них 9 родом з АР Крим), в т.ч. 4 жінки-військовослужбовця.

Залишились вірними Присязі і вийшли до визначених пунктів збору на материковій частині України 9 військовослужбовців дивізіону, з них:
офіцерів – 4;
військовослужбовців служби за контрактом – 5, в т.ч. 2 жінки-військовослужбовця.

З числа 17 звільнених командуванням військової частини у березні 2014 року військовослужбовців служби за контрактом у результаті цілеспрямованої інформаційної роботи командування дивізіону протягом квітня 2014 року до дивізіону вдалося повернути 8 військовослужбовців, ще 2 виявили бажання проходити службу в інших військових частинах (30 омбр, 79 оаембр). Слід зазначити, що вказані військовослужбовці у 2013 році пройшли курс повноцінної підготовки, включаючи практичне водіння та виконання бойових стрільб зі штатного озброєння та військової техніки, були добре підготовлені фізично і психологічно готові до виконання завдань за призначенням. Однак керівництво держави замість скасування наказів про їхнє звільнення з військової служби та повернення їх до строю видає директиву Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 № Д–1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов’язані з тимчасовою окупацією території України», в якій військовослужбовцям, які прибули з тимчасово окупованої території, було надане право протягом трьох місяців за бажанням звільнитися з військової служби, що сприяло посиленню дефіциту підготовлених військовослужбовців у складі військових частин, що прибули з Криму.

Отже, в результаті дії негативного інформаційно-психологічного впливу противника під час окупації АР Крим, а також дії інших факторів, у складі гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил з урахуванням тих, хто повернувся до строю після звільнення в запас, залишилось 19 військовослужбовців, тобто 43,2% від списочної чисельності. На службу до окупантів перейшло 17 військовослужбовців, що складає 38,6%. Ще 8 військовослужбовців – 18,2%, були звільнені з лав ЗС України і не повернулись до строю.

І це лише приклад невеликого підрозділу, укомплектованого за штатом мирного часу. В масштабах 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил ці показники будуть ще вищими, однак оцінку їм, на превеликий жаль, ще ніхто так і не дав.

Аналіз нормативно-правової бази Збройних Сил України з питань організації інформаційно-пропагандистського забезпечення

Аналіз нормативно-правової бази Збройних Сил України з питань організації інформаційно-пропагандистського забезпечення
Tablicya-1.pdf [236.73 Kb]
(таблиця 1) свідчить про відсутність єдиних поглядів на сутність, завдання та складові інформаційно-пропагандистського забезпечення, а також на його місце в загальній системі виховної роботи та морально-психологічного забезпечення, відсутність єдності у визначенні поняття «інформаційно-пропагандистське забезпечення» та його місця в загальній системі морально-психологічного забезпечення.

Відповідно до положень Концепції виховної роботи у Збройних Сил та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 04 вересня 1998 року № 981/98 iнформацiйно-пропагандистське забезпечення являється однією з основних складових виховної роботи і визначається як діяльність суб’єктів виховної роботи щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах та інших військових формуваннях України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості і відповідальності за виконання конституційних обов’язків [9].

Відповідно до вимог Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 05 травня 1999 року № 142 iнформацiйно-пропагандистське забезпечення є однією з основних складових морально-психологічного забезпечення і визначається як система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення [10].

Відповідно до Концепції ідеологічної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2013 року № 78, інформаційно-пропагандистське забезпечення являється одним із напрямків ідеологічної роботи і визначається як комплекс заходів щодо своєчасного доведення і роз’яснення суспільно значущої інформації військовослужбовцям і цивільному персоналу, інформаційного просування інтересів забезпечення обороноздатності країни, розробки та реалізації заходів, спрямованих на формування іміджу Збройних Сил [11].

Згідно вимог Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14 червня 2013 № 401, інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні органами військового управління, військовими навчальними закладами, військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави через систему інформації і військово-патріотичного виховання особового складу. Змістом інформаційно-пропагандистського забезпечення є запровадження системи інформаційної політики держави у військах (силах), здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку військовослужбовців з метою формування в них високого морально-психологічного стану, вірності Військовій присязі і військовому обов’язку. Метою інформаційно-пропагандистського забезпечення є реалізація у військах (силах) інформаційної політики держави, формування у військовослужбовців громадянської свідомості і відповідальності [12].

До цього ще можна додати положення Настанови з оперативної роботи та Бойових статутів родів військ (сил), які також будуть відрізнятися від вказаних вище як у визначеннях морально-психологічного забезпечення, так і його складових.

Відсутність єдиних поглядів на поняття і сутність інформаційно-пропагандистського забезпечення, відсутність єдиного керівного документу з питань морально-психологічного забезпечення призводить до того, що на тактичному рівні заступники командирів військових частин та підрозділів по роботі з особовим складом керуються не одним, а кількома керівними документами, які не доповнюють, а суперечать один одному в питаннях організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у мирний час і особливий період.

Виходом з цієї ситуації має стати розробка та затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, яка б регламентувала питання морально-психологічного забезпечення у мирний і воєнний час та замінила б усі існуючі концепції та інструкції, в тому числі з ідеологічної роботи, інформаційно-пропагандистського забезпечення, оцінювання суспільно-політичної обстановки тощо.

Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення військової частини в умовах гібридної війни (за досвідом дій 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України в ході анексії Автономної Республіки Крим та під час виконання завдань за призначенням після передислокації з тимчасово окупованої території)

Однією з основних тенденцій розвитку війн та збройних конфліктів наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. є зростаюче значення інформаційно-психологічного впливу на противника в ході ведення збройної боротьби. Об’єктами впливу в інформаційній війні стали в першу чергу особовий склад збройних сил та населення. Інформаційні методи боротьби стали вирішальними і в анексії Автономної Республіки Крим у лютому-березні 2014 року, забезпечивши розгортання сил спеціальних операцій в автономії та швидке захоплення важливих об’єктів, активізацію внутрішньої опозиції та ослаблення опору Збройних Сил України. Фактично Україна перетворилась на полігон для випробування Російською стороною ідей та принципів війни нового типу – «гібридної» [13].

Військові частини Збройних Сил України, дислоковані в Криму, стали першими, хто зіткнувся з нищівними факторами війни нового типу. В їх числі і 36 окрема бригада берегової оборони Військово-Морських Сил.

Російсько-український конфлікт змушує нас по-новому оцінити роль інформаційно-пропагандистського забезпечення в ході ведення так званої комбінованої війни, в першу чергу як дієвий засіб нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

Відповідно до свого призначення до початку анексії Криму військова частина виконувала наступні завдання:
— участь у виконанні завдань територіальної оборони на території Автономної Республіки Крим, виконання мобілізаційного завдання щодо формування полку територіальної оборони;
— охорона важливих військових об’єктів – військово-морських баз та пунктів базування Військово-Морських Сил, баз та складів озброєння та матеріально-технічного забезпечення, перевалів для виходу на південний берег Криму;
— ведення протидесантної оборони на півострові;
— участь в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
— участь у миротворчій діяльності ЗС України.

Крім того, наявність в організаційно-штатній структурі гірсько-піхотного, механізованого та артилерійського підрозділів додатково покладала завдання ведення бойових дій в гірсько-лісистій, степовій місцевості та участь у висадці тактичних морських десантів як другий ешелон слідом за підрозділами морської піхоти.

Відповідно до покладених завдань в бригаді організовувалось і морально-психологічне забезпечення, в тому числі і інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю. До початку анексії Криму інформаційно-пропагандистське забезпечення організовувалось згідно вимог керівних документів.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю були:
— виховання у військовослужбовців почуття патріотизму, вірності громадянському обов’язку;
— оперативне роз’яснення особовому складу завдань, до виконання яких він залучався, та хід їх виконання;
— збір, аналіз та оцінювання суспільно-політичної обстановки в районі дислокації та майбутніх дій бригади і підготовка висновків з неї в інтересах планування;
— доведення наказів командирів (начальників) до особового складу;
— мобілізація військовослужбовців на безумовне виконання поставлених навчально-бойових завдань;
— формування у особового складу впевненості у надійності та ефективності штатного озброєння та військовї техніки;
— поширення передового досвіду, прикладів сумлінного виконання службових обов’язків, взаємовиручки, товариських взаємовідносин;
— виховання особового складу на національно-історичних та військово-патріотичних традиціях українського народу і його Збройних Сил;
— організація співпраці з представниками місцевої влади, ЗМІ, громадських організацій, висвітлення дій військової частини у засобах масової інформації.

Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення включала в себе проведення воєнно-ідеологічної підготовки та інформаційної роботи з особовим складом, культурно-виховну роботу під час урочистостей з нагоди відзначення державних, військово-професійних та релігійних свят, задоволення духовних та естетичних потреб особового складу. Інформаційна робота включала в себе проведення суспільно-політичного, правового, військово-технічного, бойового інформування, створення та оновлення наочної агітації у військовій частині.

Форми інформаційно-пропагандистського забезпечення відповідали поставленим завданням і в цілому забезпечували їх виконання. Проведення інформаційних заходів, співпраця з місцевими органами влади та ветеранськими організаціями, залучення військовослужбовців до проведення заходів з військово-патріотичного виховання молоді автономії були систематичними та ефективними. Культурно-виховна робота була організована на базі клубу військової частини та 8 гарнізонного Будинку офіцерів (м.Сімферополь). До проведення культурно-освітніх заходів залучаються ветерани війни та Збройних Сил.

Крім того, в умовах повного переходу на комплектування бригади військовослужбовцями військової служби за контрактом та запровадження служби у військовому резерві додатково планувались і проводились відповідні заходи щодо пропаганди військової служби за контрактом, залучення військовозобов’язаних до служби в резерві. Організація військово – патріотичного виховання призовної молоді мала цільову спрямованість на забезпечення комплектування бригади військовослужбовцями військової служби за контрактом.

Все це дало змогу зменшити кількість порушень військової дисципліни, покращити ефективність військово-патріотичного виховання військовослужбовців та створити позитивний імідж бригади на Кримському півострові.

«Народжена для захисту Вітчизни», 36 окрема бригада берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України була визнана кращою за рівнем підготовки у 2013 році. На початку 2014 року це був той міцний моноліт з механізованих, танкових, артилерійських та зенітних підрозділів, який був здатний відносно довгий час автономно виконувати бойові завдання [14].

22 березня 2014 року, блокована російськими військами в пункті постійної дислокації на протязі 20 днів, бригада де-факто припинила своє існування як бойова одиниця. Залишки бригади, які залишились вірними Присязі та деяка частина озброєння та військової техніки відповідно до рішення керівництва держави у квітні 2014 року були передислоковані на материкову частину України та продовжували виконувати завдання за призначенням у складі Військово-Морських Сил, в тому числі і в зоні проведення антитерористичної операції.

Які ж чинники змусили підготовлену, укомплектовану професіоналами військову частину так швидко припинити опір?

Відповідаючи на це запитання, проаналізуймо умови, в яких діяв особовий склад бригади, починаючи з лютого 2014 року. Хронологічно їх можна розділити на наступні етапи:
лютий 2014 року — виконання завдань повсякденної діяльності в умовах невизначеної суспільно-політичної обстановки та політичної нестабільності під час подій на Майдані;
березень 2014 року — виконання завдань в умовах блокування військової частини російськими військами;
квітень 2014 року — відновлення боєздатності після передислокації з Автономної Республіки Крим;
травень-жовтень 2014 року — виконання завдань щодо прикриття визначених ділянок державного кордону з так званою Придністровською Молдавською Республікою;
з жовтня 2014 року і по теперішній час — підготовка та виконання завдань в ході антитерористичної операції.

В ході виконання зазначених завдань на морально-психологічний стан особового складу бригади негативно вплинули наступні чинники:
— неправильна оцінка воєнно-політичної обстановки керівництвом держави, задекларована у Воєнній доктрині 2012 року, згідно з якою вважалось, що збройна агресія, в результаті якої може виникнути локальна або регіональна війна проти України, в середньостроковій перспективі є малоймовірною, створювали почуття безпечності у переважної більшості населення держави та особового складу Збройних Сил. У березні 2014 року це не дало змоги швидко сформувати образ ворога у свідомості військовослужбовців бригади [15];
— після повалення режиму Януковича державний апарат на певний (і в умовах кризи довгий) час втратив здатність приймати виважені рішення. Незрозумілі дії центральної влади, запізнення з прийняттям рішень, їх непродуманість викликали у особового складу відчуття, що Крим здають;
— зрадництво вищого військового керівництва та розвал системи управління військами, дислокованими на території автономії, призвели до фатальних наслідків. Військові частини не були виведені в райони зосередження та не встигли підвезти необхідну кількість боєприпасів до важкого озброєння, внаслідок чого були заблоковані в пунктах постійної дислокації. Неузгодженість дій призвела до того, що кожна військова частина протистояла окупантам сама по собі, не розраховуючи на допомогу інших. В умовах повної невизначеності сторони протистояння уникали бойових зіткнень;
— нове політичне і військове керівництво держави в умовах, що склалися на той час в Криму, не шукало підтримки в командирах військових частин, повністю покладаючись на керівництво Військово-Морських Сил. При відсутності єдиного задуму протистояння російській агресії на півострові робота керівництва держави з командирами військових частин у «ручному режимі» могла б істотно вплинути на ситуацію;
— потужний негативний інформаційно-психологічний вплив противника на особовий склад у поєднанні зі створенням «інформаційного вакууму», повна відсутність трансляції українських телевізійних каналів та радіопрограм, відсутність забезпечення військової частини періодичними виданнями. У подальшому цей вакуум поступово заповнювався російським інформаційним продуктом. Станом на 5 березня 2014 року в Криму працювали лише російські канали, які стали «зброєю масового ураження». Для прикладу, про колону військ, яка висувалася для блокування бригади, стало відомо з репортажу кримськотатарського телеканалу АТР в ніч на 2 березня 2014 року;
— застосування підривних соціальних технологій, тобто планування та організація акцій, в яких приймало участь місцеве населення, яке фактично стало«м’якою» зброєю в руках агрессора. Мова йде про масові процеси, коли до політичних антиурядових виступів залучалися маргінальні прошарки місцевого населення. В першу чергу стимулювалася «п’ята колона» з числа місцевої еліти, бізнесменів, політичних діячів і рухів, які мали певний вплив на громадську думку в автономії. Українські уряди протягом усього періоду незалежності майже нічого не робили для контрпропаганди та руйнування «п’ятої колони» у зародку, що створювало ідеальні умови для наступного розгортання підривних соціальних технологій в Криму у лютому-березні 2014 року [16];
— відсутність необхідних соціально-побутових умов для розміщення особового складу, проживання офіцерів та їх сімей після передислокації з тимчасово окупованої території, невиконання задекларованих державою соціальних гарантій військовослужбовцям створювали додаткову соціальну напругу;
— низька ефективність інформаційно-пропагандистських заходів щодо збереження кадрового потенціалу військової частини. Відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, статті 14 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, директиви Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 № Д–1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов’язані з тимчасовою окупацією території України» військовослужбовцям, які прибули з тимчасово окупованої території, було надане право протягом трьох місяців за бажанням звільнитися з військової служби. Частина військовослужбовців скористалася таким правом. При цьому, для значної частини така позиція не стала результатом свідомого вибору, базувалася на недостатній інформованості або була викликана ситуаційною тривожністю, стресовим станом після виведення з тимчасово окупованої території. Разом з цим, стан укомплектованості і підготовленості спеціалістів на той час суттєво ускладнював виконання завдань, відновлення бойових спроможностей військової частини. Подальше звільнення офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом, особливо підготовлених і перспективних фахівців, призвела до погіршення ситуації та «кадрового голоду»;
— відсутність хоча б якоїсь оцінки дій військ, дислокованих на території Криму, з боку керівництва держави як під час анексії півострова, так і після передислокації військової частини на материкову Україну, створювала враження, що військовослужбовці бригади державі стали не потрібні.

Наслідки негативного інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад військових частин, дислокованих в Автономній Республіці Крим можна оцінити на прикладі змін в морально-психологічному стані особового складу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил (додатки 1-4).

В умовах блокування військової частини під час анексії Автономної Республіки Крим, під час відновлення боєздатності після передислокації з тимчасово окупованої території та у ході виконання поставлених завдань у подальшому основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю були:
— збір, аналіз та оцінка відомостей про суспільно-політичну обстановку в пункті постійної дислокації та в районах виконання завдань за призначенням;
— оперативне доведення до особового складу змін в обстановці;
— роз’яснення особовому складу завдань, які стоять перед бригадою, наказів та розпоряджень вищого командування;
— поширення передового досвіду виконання завдань, прикладів стійкості військовослужбовців бригади та особового складу інших військових частин;
— формування впевненості особового складу у власному озброєнні та військовій техніці, екіпіровці; висвітлення вразливих сторін в озброєнні, військовій техніці та екіпіровці противника;
— висвітлення дій бригади у засобах масової інформації.

Характерною особливістю організації інформаційно-пропагандистського забезпечення виконання бригадою завдань у вказаних вище умовах було зменшення переліку форм і методів проведення заходів.

Основними формами інформаційно-пропагандистського забезпечення були:
— оперативне інформування особового складу (бойове, правове, воєнно-технічне);
— друк інформаційних бюлетенів, інших друкованих матеріалів та їх розповсюдження серед особового складу;
— зустрічі з представниками органів державної влади та громадських організацій, засобів масової інформації;
— проведення концертних виступів військовослужбовців перед особовим складом військової частини;
— використання засобів наочної агітації;
— перегляд та прослуховування інформаційних теле- і радіопередач, новин, кіно-, відеофільмів та аудіоматеріалів;
— перегляд та обговорення Інтернет-новин.

Основними методами інформаційно-пропагандистського забезпечення були:
— виступи керівного складу, органів державної влади та громадських організацій перед особовим складом;
— групові бесіди командирів підрозділів з підлеглим особовим складом;
— розяснення обстановки, що склалася та умов виконання завдань;
— індивідуально-виховна робота командирів підрозділів з окремими військовослужбовцями [17].

В усіх вищезазначених умовах дій особового складу бригади проглядаються загальні проблемні питання та прорахунки в організації інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю, а саме:
— непідготовленість структур по роботі з особовим складом до дій в умовах потужного негативного інформаційно-психологічного впливу противника, нездатність трансформувати існуючу систему інформаційно-пропагандистського забезпечення до умов обстановки, що склалася, та швидких її змін;
— не вдалося забезпечити оперативну доставку періодичних друкованих видань в райони виконання завдань особовим складом військової частини, що посилювало ефект «інформаційного вакууму»;
— не вдалося в повній мірі використати потенціал наявних технічних засобів виховання (в першу чергу польового кіно відеосалону ПКВС) щодо покращення інформаційної роботи з особовим складом;
— не вдалося вирішити питання забезпечення військової частини новими зразками технічних засобів виховання, що могло суттєво вплинути на якість та ефективність заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення;
— відсутність безперервного доступу до мережі Інтернет не дала змоги в умовах блокування військової частини та дій підрозділів у відриві від головних сил чи на окремих напрямках здійснювати цілодобовий моніторинг суспільно-політичної обстановки навколо подій на території АР Крим та в районах дій підрозділів;
— відсутність у складі бригади прес-секретаря породжувала неузгодженість дій з цивільними та військовими засобами масової інформації, не забезпечувала формування громадської думки та суспільної підтримки дій військової частини в районі дислокації та в районах виконання завдань. Періодична діяльність в інтересах бригади окремих груп представників військових ЗМІ давала тимчасовий та недостатній ефект.

Як висновок слід зазначити, що 36 окрема бригада берегової оборони на певний час стала якщо не осередком опору окупантам, то хоча б тим індикатором, який дозволяв орієнтуватись і продовжувати опір командирам інших військових частин, дислокованих на півострові.

Напрямки удосконалення організації інформаційно-пропагандистського забезпечення підготовки та застосування військових частин Збройних Сил України з урахуванням набутого досвіду

Виходячи з наведених вище проблем, з урахуванням особливостей виконання Збройними Силами України завдань у 2014 році основні зусилля під час організації інформаційно-пропагандистського забезпечення підготовки і застосування військових частин необхідно зосередити на:
проведенні інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо важливості реалізації спланованих заходів реформування Збройних Сил України;
активному проведенні інформаційної роботи з військовослужбовцями та членами їх родин щодо роз’яснення змісту мобілізаційних заходів;
посиленні спрямованості змісту занять на утвердження патріотизму у військовослужбовців, формування у них громадянської свідомості;
висвітленню прикладів самовідданого виконання військовослужбовцями військового обов’язку та героїчних вчинків під час виконання завдань щодо захисту територіальної цілісності та недоторканості України;
формуванні у військовослужбовців позитивної мотивації до військової служби, свідомого та відповідального ставлення до виконання завдань військової служби;
організації протидії негативному інформаційно-психологічному впливу противника шляхом спростування негативних повідомлень та пропаганді української ідентичності.

Основними принципами інформаційно-пропагандистського забезпечення та зв’язків з громадськістю вважати:
індивідуалізацію інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців Збройних Сил України через мережу Інтернет;
формування нетерпимості до окупаційних військ, що здійснили вторгнення на територію України, створення чіткого образу противника в свідомості військовослужбовців;
поширення інформації про підтримку світовою спільнотою прагнення України щодо врегулювання ситуації на сході країни виключно мирним шляхом;
висвітлення прикладів патріотизму, стійкості, сміливості та рішучості українських військовослужбовців, їх професійних дій в ході проведення антитерористичної операції;
здійснення інформаційних заходів, спрямованих на деморалізацію особового складу окупаційних військ.
спростування недостовірної інформації, яка поширюється у проросійських засобах масової інформації і проросійськими громадськими організаціями стосовно ситуації в АР Крим та на Донбасі;
роз’яснення рішень Президента України, Уряду України, Міністерства оборони України;
налагодження взаємодії з місцевими громадськими організаціями по принципу діалогу.

На мій погляд, з метою удосконалення організації інформаційно-пропагандистського забезпечення підготовки і застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України слід запропонувати такі заходи:
— впорядкувати нормативно правову базу з питань морально-психологічного забезпечення в цілому та інформаційно-пропагандистського забезпечення зокрема з урахуванням набутого досвіду підготовки і застосування Збройних Сил України у 2014 році;
— ініціювати питання щодо запровадження єдиної системи морально-психологічного забезпечення виконання оборонних завдань [18];
— навчити офіцерів органів по роботі з особовим складом, командирів, особливо ланки “взвод-рота-батальйон” методично грамотно організовувати і проводити заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення та заняття з воєнно-ідеологічної підготовки з особовим складом;
— в кожній військовій частині створити групу інформаційно-психологічної підтримки з метою здійснення цілодобового моніторингу суспільно-політичної обстановки в мережі Інтернет та телебаченні, проведенні цілеспрямованого індивідуального впливу на військовослужбовців військової частини та членів їх сімей через соціальні мережі, а також з метою надання їм інформаційної підтримки в кризових ситуаціях;
— в оперативних командуваннях створити мобільні підрозділи, оснастити їх необхідною похідною технікою виховної роботи з технічними можливостями отримання електронних версій військових і цивільних газет та оперативного їх друку в місцях виконання завдань підпорядкованими військовими частинами. Передбачити можливість використання особовим складом вказаних підрозділів місцевої поліграфічної бази, для чого організувати відповідну підготовку особового складу;
— забезпечити війська (сили) у районах виконання завдань за призначенням необхідною кількістю друкованих періодичних видань та іншою поліграфічною продукцією;
— забезпечити додатковим накладом друкованих періодичних видань військовослужбовців та членів їх сімей на збірно-пересильних пунктах та військовозобов’язаних в місцях відмобілізування;
— внести зміни до нормативно-правових актів з питань організації забезпечення особового складу друкованими періодичним виданнями щодо збільшення кількості видань колективної передплати із розрахунку 1 примірник на 5-10 військовослужбовців; визначити нормативно-правові підстави щодо порядку залучення державних та приватних поліграфічних підприємств до виконання завдань в інтересах інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил); розробити та законодавчо впровадити механізм збільшення кількості періодичних друкованих видань державних органів влади та їх фінансування на особливий період;
— вирішити питання щодо якісного матеріально-технічного забезпечення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення; повністю забезпечити військові частини сучасними технічними засобами виховання, засобами комунікації та зв’язку (мобільний Інтернет, друковані пристрої), що б дозволило на якісному рівні організовувати та проводити заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення. Для забезпечення оперативного доведення до особового складу інформаційних матеріалів, повідомлень державних засобів масової інформації необхідно закупити для потреб військ (сил) FM-радіоприймачі з фіксованими частотами та модеми для безлімітного мобільного Інтернету.
Проведення вказаних заходів значно підвищить ефективність заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення військ.

Висновок

Однією з основних тенденцій розвитку війн та збройних конфліктів наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. є зростаюче значення інформаційно-психологічного впливу на противника в ході ведення збройної боротьби. Одним з головних засобів ураження противника в сучасній війні стає інформація.

Головним об’єктом впливу інформації є психіка людини та її свідомість, тому що саме свідомість у вигляді моральних норм, принципів, що склалися під впливом отриманої інформації, внутрішнього сприйняття, етичних категорій добра і зла, обов’язку, честі, совісті, гідності, мужності, героїзму, відображається як сукупність ідей, поглядів, почуттів, які домінують у свідомості військовослужбовця у певний момент і реалізуються у цілісній лінії поведінки чи окремих вчинках, а також надають відповідних рис духовним можливостям людини і колективу в бойових умовах. Саме тому вплив інформації набуває психологічного змісту в емоціях, почуттях, переживаннях, настроях, настановах, волі. Проявом суспільної свідомості, що визначає готовність і здатність людей вирішувати суспільно важливі завдання щодо збройного захисту Батьківщини, є морально-психологічний стан особового складу, в основі якого лежить свідоме розуміння необхідності виконання бойових завдань, а також психологічна готовність військовослужбовців до дій у бойових умовах. Тобто інформація є засобом (фактором) впливу на морально-психологічний стан особового складу.

Усі основні форми та методи організованого впливу на свідомість і психіку особового складу, в тому числі і за допомогою інформації, інтегрує в собі особливий вид всебічного забезпечення підготовки і застосування військ — морально-психологічне забезпечення.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення — це комплекс цілеспрямованих заходів інформаційного впливу на свідомість особового складу з метою формування стійкого і керованого морально-психологічного стану, необхідних морально-бойових якостей особового складу військ (сил), адекватного розуміння ним воєнно-політичної, суспільно-політичної та бойової обстановки, завдань військ (сил) та умов їх виконання.

Інформаційні методи боротьби стали вирішальними і в анексії Автономної Республіки Крим у лютому-березні 2014 року

Військові частини Збройних Сил України, дислоковані в Криму, стали першими, хто зіткнувся з нищівними факторами війни нового типу. Російсько-український конфлікт змушує нас по-новому оцінити роль інформаційно-пропагандистського забезпечення в ході ведення так званої комбінованої війни, в першу чергу як дієвий засіб нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

З викладеного в статті аналізу організації інформаційно-пропагандистського забезпечення за досвідом дій 36 окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України в ході анексії Автономної Республіки Крим та під час виконання завдань за призначенням після передислокації з тимчасово окупованої території слід зробити висновки, що організація інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України потребує покращення шляхом оптимізації форм та методів проведення інформаційної роботи, всебічного матеріально-технічного забезпечення проведення заходів та повного переоснащення новітніми зразками технічних засобів виховання.

Нормативно-правова база з питань організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України є недосконалою та потребує пере опрацювання.

Позитивним є те, що наше військове керівництво зробило правильні висновки з трагічних подій березня 2014 року в Криму. Відповідно до Замислу підготовки Збройних Сил у 2015 навчальному році пріоритетним завданням підготовки військ визначено нарощування ідеологічної роботи з особовим складом, яка спрямована на підтримання високого морального духу особового складу та морально-психологічної стійкості військ (сил), виховання у військовослужбовців особистої відповідальності за захист Вітчизни, розуміння засад державної політики, формування у особового складу патріотичних цінностей, вірності бойовим традиціям, гордості за належність до Збройних Сил України.

Автор: Підопригора І.І.
слухач гуманітарного інституту Національного університету
оборони України ім. Івана Черняховського (м. Київ)

Загрузка...
Актуальные комментарии и обсуждения новостей